Загальні поняття герба, прапора та штандарта.
Герб поселення - це не товарний знак, не емблема, він має більш високий статус і існує за іншими правилами. Основні його функції - репрезентативна, юридична та пізнавальна. Саме роль герба як розпізнавального знака є ключовою, тому завдання місцевого гербу, його суть та ідеологія має полягати у виявленні основного лаконічного мотиву, що охарактеризує якийсь епізод з історії виникнення чи становлення поселення, здатний підкреслити його самобутність та індивідуальність.
Зображення символів на гербах - прості, зрозумілі, легко впізнаваємі, такі, що не втрачатимуть свого значення протягом часу (що й вимагає від нас «класична» геральдика) та відповідають вимогам художньої композиції. В гербових сюжетах застосована невелика кількість геральдичних фігур, щоб не перевантажувати герб, при цьому врахована їх смислова пріоритетність, виокремлено головні елементи – подані в металі.
В запропонованих гербах застосовано два метали: золото (показане – жовтим) та срібло (показане – білим) і всі п’ять фініфті: лазур, червлень, зелень, пурпур та чернь, не застосовані геральдичні хутра: горностаєвий і білячій. Дотримано Основного Правила геральдики, за яким можна наносити «металеві» фігури тільки на «кольорове» поле щита та навпаки: «кольорові» елементи – тільки на «металеве» поле. Гербові зображення показані двомірними, без змішування та накладення кольорів, без градієнтів, без півтіней, без перспективних або тримірних зображень.
Щоб приступати до повноцінного обговорення запропонованих проектів, хотілося б ще раз звернути Вашу увагу на головну функцію і призначення герба, оскільки не розуміючи цього не можливо конструктивно проаналізувати його. Призначення герба полягає в тому, щоб позначати свого власника (муніципальне утворення). Герб поселення виконує ту ж функцію, що й його назва. Назва позначає власника засобами мови: усними (звуками) або письмовими (літерами). Герб ж позначає власника невербальними засобами. Функції герба визначаються його призначенням. Позначаючи свого власника - територіальну громаду, герб повинен візуально ідентифікувати його, і як суб'єкта права, і як територіальну одиницю, отже повинен бути пізнаваний.
Герб є «образотворчою назвою», тому як і словесна назва населеного пункту, який можна написати будь-яким стилем і шрифтом, не помінявши при цьому суть - герб не є графічно незмінним. Цим герб і відрізняється від усіх відомих людині знаків, емблем, логотипів, які оточують нас всюди: в рекламі, на товарах, на упаковках... Не розуміючи суті і призначення герба, Замовники часто обирають не герб, а якусь емблему у схожій на герб формі.
Однак герб - не емблема. Тут не можна добавити написи чи девізи (це правило має виняток для обласних гербів), тобто запропоновані замовником тези: «розвиток», «процвітання», «багатство» та «духовність» можуть бути представлені на гербі тільки в завуальованому виді, але ж ні як не в письмовому. Це стосується і негеральдичних символів, наприклад запропонований знак нескінченності (перевернута вісімка). Навіть назви поселень та дати їх заснування не прийнято застосовувати на гербах. Герб є "образотворчим ім'ям" і доповнювати його писаним ім'ям було б не тільки негеральдично але і невиправданим дублюванням позначальної функції герба.
Герб не має свого образотворчого еталона! Еталоном герба є не малюнок, а його геральдичний опис - блазон! Тобто не спосіб зображення символів, а їх значення має вищій пріоритет. Винятком є старовинні герби , затверджені до 1917 р. Таких гербів дуже небагато, наявні на них зображення вважаються «освяченими давниною» і не вимагають переробки, навіть якщо загублені їх блазони і не до кінця відоме їх істинне (блазоне) значення.
Блазон складається за обраним Замовником варіантом за спеціальними правилами із застосуванням гербоведческої термінології. У межах відповідності цьому блазону допускаються найрізноманітніші художні та дизайнерські інтерпретації зображення герба. Різні зображення одного і того ж герба, складені в різні часи і різними способами, при точній відповідності його блазону і виконані з дотриманням основоположних геральдичних норм - повноцінними і повноправними зображеннями герба.
Герб існує поза часом, він не схильний ні до моди, ні до яких стилів сучасного мистецтва, тому в оригінал - макетах герба елементи не слід подавати в різній стилістиці, тим більш, що блазон це не передбачає. У різні часи існуватимуть різні технології, стилі та способи передачі зображень.
Також слід пам'ятати, що не пишне наповнення герба різними елементами визначають його індивідуальність та забезпечують шанобливе ставлення до нього, а грамотно складена його композиції, що передає «основний розпізнавальний мотив», здатний виділити герб з числа інших. Таким «мотивом» може бути досить цікава, на мій погляд, історія походження назви селища, легенди, місцеві перекази, інщі яскраві відмінні події, яких в історії Талаковки предостатньо.
Історія знає безліч гербів , виникнення яких було випадковим або курйозним, символіка - надуманою, нав'язаною або навіть принизливою. Але з часом такі герби нерідко приживалися і ставали об'єктом загальної любові, гордості і визнання, оскільки на них через століття переносилася яскрава, не схожа на інших ідея, нехай навіть надумана, але саме вона робила герб унікальним.
Враховуючи все вище приведене, стає зрозумілим, чому не слід прагнути відображати в гербі самоочевидні обставини. Так, наприклад, зображення колосків, снопів пшениці, на перший погляд здатні прямо передати ідею замовника, тому що в геральдиці вони символізують достаток, багатство та розвиток (нагадую, що зробити це літерами або сигмами-знаками є неприпустимим). Але це тільки на перший погляд. Адже само собою зрозуміло, що для переважної більшості територіальних громад, розташованих поза тайговій та пустельній кліматичних зон (мова не тільки за українські герби), основними заняттями праці і головною сферою економіки є (серед іншого) сільське господарство.
У зв'язку з цим на гербах дуже небажано використовувати такі поширені елементи, навіть якщо вони краще, як може здаватися, говорять про «пріоритети» замовника. Це не забезпечує оригінальності герба, нівелює герб, робить його необґрунтованою копією багатьох інших гербів, в яких зазначені символи вже використані безліч разів особливо на ранніх українських гербах, які створювалися (у 90 - х роках) в масовому і, найчастіше, в хаотичному порядку без геральдичних оцінок, експертиз, без обов'язкових перевірок на неповторність і т.д.
Тож зображення колосків, снопів пшениці, серпів, підков, сонячного кола, його променів та інші поширені елементи, що своїм надмірним значенням так подобаються власникам гербів, здатними (як їм здається) возвеличити герб - насправді позбавляють герб самого головного - герб не може ясно позначити свій населений пункт, виділити його серед інших. І, як вже сказано вище, при цьому абсолютно не важливо, як і в якому стилі ці елементи подані, важливо - закладена ідея і блазон. Тому для реалізації побажань замовника треба шукати інші, менш очевидні та банальні засоби.
Також вважаю характерною проблемою українських гербів – це зловживання зображенням хвиль, хвилястих ліній або хвилясто завершених фігур. В геральдиці смт. Талаковка хвилі та синій колір, як можливий символ річки Кальміус відсутні, за винятком проекта№1. І це не дарма. Для переважної більшості населених пунктів України (і не тільки) є природним розташування на березі водойми, а серед утворень районного типу немає жодного, в якому б не було хоч скільки значущого водного об'єкта.
У цьому зв'язку наявність водойм для населених пунктів є само собою зрозумілим, а тому відображення водоймища в гербах (за вкрай рідкісним винятком, застосованим, наприклад, до портів або до населених пунктів, розташованих на вузлах водно-транспортних мереж) служить таким же знеособлюють знаком, як і застосування підков (символ щастя та удачі) або колосся (символ багатства та розвитку).
Крім того, хвилі як і різні геометричні фігури самі по собі не є геральдичними символами і використовуються в основному в емблематиці. Однак геральдичні системи багатьох країн у своїх методологіях чомусь все ж приводять порядок їх застосування (?). Рішенням Національного Геральдичного Товариства на українських гербах не рекомендується використовувати хвилі та пов'язані з ними хвилясті лінії. Що стосується синього забарвлення, яке на ранніх українських гербах повсюди змінило червоне (притаманне радянському періоду), на гербі селища Талаковка, мало б значно менше підстав, ніж той же червлень, що розкриває попередню назву поселення.
Тут варто відзначити, що в сучасній геральдичній практиці (як в українській, так і в російській) в останні роки спостерігається одна, досить незміна тенденція: поспішно розроблені, ранні герби, в яких допущені певні геральдичні невідповідності, які не здатні грамотно ідентифікувати свого власника - вони або допрацьовуються, або скасовуються рішенням місцевих рад і їх місце займають нові, професійно розроблені сучасні герби, в яких вже немає місця безпідставним компромісам - полугербам-полуемблемам. На щастя, таке «очищення» муніципальної геральдики спостерігається з року в рік, все частіше і частіше.
Треба пам'ятати, що тисячолітня історія гербів безумовно довела їх «живучість». Багато володарів гербів (люди, міста, цілі народи) давно зникли і забуті, але їх герби продовжують існувати і нерідко є єдиною інформацією, яку їх власники залишили після себе. Багато гербів, що вживаються і по сей день існують вже два, три, п'ять і навіть більше століть! Світовій геральдиці відомі герби та гербові знаки, що вже мають тисячолітню(!) історію. Трапляються випадки, що вже невідомі ні творці, ні обставини появи деяких гербів але вони «живуть» і зберігаючи свій незмінний вигляд, переходять з покоління в покоління.
Символіка «гербових» прапорів пов’язана з відповідними гербами, повторює гербовий малюнок без щита, без позащитових та другорядних елементів. У прапорі, на відміну від герба, замість металів (срібла та золота) вживаються відповідні кольори (білий і жовтий). Форма селищного прапору квадратна, на відміну від державного та обласних прапорів. Прапор може застосовуватися як із вертикальним кріпленням до древка, так і з горизонтальним. Форма та розмір флагштока (древка) та наконечника (вістря) – протокольними вимогами не нормуються. Прапори, які використовуються посадовими особами як індивідуальні символи влади, називаються "штандартами".
